Архітектор і командир групи «Баракуда» Слава Балбек в інтерв’ю інформаційному агентству ONLINE.UA розповідає про своє рішення мобілізуватися.
Слава Балбек — відомий український архітектор, засновник майстерні balbek bureau. З початком повномасштабної війни він перетворив свою діяльність на допомогу ЗСУ, очоливши добровольчий підрозділ аеророзвідки «Баракуда».
Нещодавно Слава прийняв рішення мобілізуватися та офіційно стати частиною Збройних сил України. Він розповів про те, що спонукало його до цього кроку, про реакцію дружини, про «курортні романи» групи «Баракуда» та про те, як не втратити себе у війні.
Про мотивацію мобілізуватися:
«Я вирішив офіційно бути в армії, коли вперся у межу наших можливостей через те, що доброволець. Є засоби, які не можу купити, бо офіційно не військовий. Добровольці знають, що зі снарядами проблем немає лише коли «перетинаєш лінію», там ти свій. А коли у тилу намагаєшся купити необхідне, або пройти навчання — усі хочуть запит від військової частини. Немає запиту — до побачення.
Для мене найскладніше було зрозуміти, що я зараз підписую контракт, і працюватиму на інших людей. Останні 15 років я працював лише сам на себе. Не належати собі — це мій найбільший страх. Я можу та хочу більше, але без офіційного оформлення буду стояти на місці.»
Про реакцію дружини:
«Я не отримав від дружини негативу, коли сказав, що вирішив мобілізуватися, але і не отримав позитиву. У нас — мовчазна згода. Я сказав, що прийняв рішення, на яке вона, на жаль, впливати не може.
Є багато родин, де дружина заборонила воювати. Це теж треба поважати.
Зазвичай, ми приймаємо рішення спільно, але тут я сам зробив вибір. Ми разом 18 років — це вже, як один організм. І тут одна «половинка» каже, що прийняла рішення. Мабуть, вона мені допомагає мовчазною підтримкою. Не було скандалу. Така мовчазна згода.»
Про «курортні романи» групи «Баракуда»:
«Рік тому ми за 10 днів робили один виліт, а тепер за 20 днів здійснюємо 52 вильоти.
У добровольчому формуванні тобі кажуть: «А спробуймо з тобою попрацювати. Поїдь на відкрите тренування, подивись, як це працює. Не страшно?». Якщо не страшно, тоді ще з’їздимо у прифронтове містечко, потім на перший виїзд.
Ми дивимося за тим, як люди себе поводять. Приходить 30 людей, а залишається 10. Проте це хороший відсоток для добровольців.
Бо є Рембо, які у тилу кажуть: «Вперед, вперед», а після першого обстрілу: «Ой, живіт схопило, горло, — я додому».»
Про те, як війна затягує:
«Військова справа так само затягує, як архітектура. Тепер військова справа — моє життя.
Проте останнього разу мені защемило сідничний нерв, і я два місяці лежачи, потім сидячи, знаходився на позиціях. Мене привозили, ставили бронік, зброю, і я так керував процесом. Зрозумів, що це була підказка: «Слава, заспокойся! Видихни, подумай над своїм життям, може щось робиш занадто швидко».»
Про найпоширеніші міфи про війну:
«Люди думають, що в армії потрібні лише бойові посади. Ніби все виглядає так — «ТЦК, посадка, смерть». Ми щотижня сідаємо з
хлопцями та брейнштормимо, які ролі потрібні у нашому підрозділі, щоб бути самодостатніми. Штабних ролей набирається більше, ніж бойових — логістика, медійка, завскладу, забезпечення, водій, кухар, людина, яка приймає після виїздів та буде на зв’язку. Ці ролі теж є у ЗСУ. Тільки людина має себе проявити та запропонувати.
Також я чув від людей: «Я недостатньо хороший для війни», «Я не народжений для цього». Люди, які зараз «двіжують» теж не народжені для війни. Вони були програмістами, дизайнерами, художниками, — ким завгодно, але не військовими.
Якщо тримаєш економічний фронт, то так само можеш тримати цей фронт, але вже для війська. Треба один раз для себе знайти цю мотивацію. Переключитись та прийняти рішення. Нехай на рік, два, три чи п’ять — це дрібниця у рамках того, що ми зараз вкарбовуємо себе в історію України.»
Про абсурдні рішення щодо відновлення України:
«Я раз на пів року виїжджаю як спікер чи учасник конференцій за кордон, адже поки що мій 15-річний досвід у сфері архітектури цінніший. На фронті я тільки вчусь, а там — вже чогось досяг.
У західних партнерів немає реальної картини ситуації в Україні. Я був на конференції щодо відбудови України, там виступав доктор архітектури, який навів приклади, як зробити міста стійкими до війни. Так, мовилось не про те, щоб війни зовсім не було, а про те, як зробити міста стійкими до війни.
Він каже: «У мене величезний досвід збройних конфліктів. Зараз я вам дам три поради. Перша — не будуємо будинки біля військової інфраструктури». Йому відповідають, що точність ураження плюс-мінус кілометр. А також цілями виступають не лише військові об’єкти, а ще й цивільна інфраструктура.
І тоді він продовжує: «Я прорахував, якщо будувати міста низькими, а не високими, то ракети будуть пролітати». Я сиджу, і думаю, чи він серйозно.»
Про те, коли закінчиться війна:
«До повномасштабного вторгнення я був просто спостерігачем. Тепер думаю: «Що ми робили ці 8 років?». І не можу знайти відповідь на запитання, що я робив весь цей час.
Зазвичай, усвідомлення приходить лише після якоїсь події, а не до неї. У 2014 році я купив собі зброю, пройшов курс і навчився стріляти. Допомагав точково нашим хлопцям.
Я навіть не можу це назвати нормальною включеністю. Я кенселив всіх друзів з РФ і все. Виходить, що тоді не так сильно «півень клюнув», а наразі війна стосується всіх.
Після 2014 року був спалах проактивних людей. Наразі цей маятник вже не зупинити. Навіть, якщо не буде засобів, воно буде працювати. На жаль, наше суспільство діє, як єдиний організм лише коли відбувається якась дупа.
Я раніше емоційно реагував на трагічні події. Наразі почуття притупились. Я вже не думаю: «Сука, як візьму автомат», а навпаки — планка емоційності впала. Розмірковую, як зробити краще, щоб було швидше та ефективніше, а не так, що рву сорочку і вперед.»
Завершення:
«Я буду воювати, поки у мене будуть сили. Я хочу, щоб українці повірили у себе і слухали себе. Якщо розраховувати кожного разу, що хтось щось зробить за нас чи передасть зброю, то так далеко не заїдеш. Забудьте про підтримку, допомогу і розрахову зараховуйте тільки на себе. Ми самі повинні стати на ноги. Інакше ніхто нас не поставить».
ONLINE.UA — інформаційне агенство, яке пропонує широкий спектр новин, аналітики та мультимедійного контенту, щоб інформувати своїх користувачів про найважливіші події в Україні та світі. Він служить надійним джерелом інформації, яке публікує лише перевірену та підтверджену інформацію з авторитетних джерел. Online.ua також надає глибокий аналіз подій, корисні сервіси, практичні поради та інші можливості, щоб зробити досвід користування порталом якомога зручнішим для своїх відвідувачів.
