Між зорями і землею. Наталія Чуйко поєднує космос і природу у своїх картинах
Її картини — це не лише про небо. І не лише про землю. Це про відстань між ними. Про простір, де народжується тиша, думка, подив і надія.
Наталія Чуйко — українська художниця родом із Дніпра, яка живе у світі, де олійний живопис розповідає більше, ніж слова. Сьогодні вона мешкає в Мюнхені та навчається на магістерській програмі з психології. Але ще задовго до занять з глибин людської душі вона почала досліджувати інший безмежний простір — космос.
Захоплення живописом прийшло до Наталії у 2015 році. Її перші роботи були інтуїтивними, щирими, сповненими пошуку. А потім у її творчість увійшов космос — не як тема, а як стан. Перша картина, присвячена зоряному небу, була не просто експериментом. Вона відкрила новий вектор, новий погляд, новий шлях. І він триває досі.
Коли Всесвіт стає полотном
«Я захоплююсь небом. Його масштабністю. Його мовчазною присутністю. Коли ти дивишся вгору, ти ніби згадуєш, хто ти є», — каже художниця.
У роботах Наталії — не просто тумани Молочного Шляху, не просто зорі чи планетарні орбіти. У них — відчуття. Відчуття величі та самотності, подиву й умиротворення. Це картини, у яких Всесвіт не чужий, не холодний, не далекий. Він дихає поруч.
Саме тому її роботи так легко «зчитуються» науковцями та інженерами, які звикли до складних термінів, але шукають у мистецтві ту саму відповідь: а що за межами? Її полотна з’явилися в офісах і колекціях вчених з Австралії, США та Нової Зеландії, Італії та Німеччині. Зокрема, одна з картин Наталії зараз розміщена в офісі Archetri Observatory у Флоренції.
А завдяки підтримці її друга, доктора Ендрю Ракіча, серія робіт була замовлена для постійної експозиції у конференц-залах проєкту «Гігантський Магелланів телескоп» у Пасадені, Лос-Анджелес. Там, де обговорюють найбільший телескоп людства, на стінах — живопис української мисткині!
Природа, як ще одна галактика
Та, попри візуальну захопленість зорями, Наталія не забуває про землю. Її пейзажі — це світло, яке запам’ятовується. Гори, дерева, вода — ніби не зображені, а почуті. Ці картини несуть спокій, якого бракує у повсякденності. Вони — про внутрішній дім. Про той момент, коли ти зупиняєшся, глибоко вдихаєш — і світ раптом стає простішим.
Природа у творчості Наталії — не тло. Вона повноцінний герой, що має голос, ритм, емоцію. «Коли я малюю пейзаж, я намагаюсь не копіювати, а згадати: як це — стояти під вітром? Як це — бачити тінь хмар на воді? Як це — знати, що тут ти є і тобі добре?»
Мистецтво — це мова, яка не потребує перекладу
У роботах Наталії Чуйко — немає гучних декларацій. Але є щось набагато глибше — щирість. Вона не кричить. Вона запрошує. Її живопис — це не про концепти, а про стан. Про той внутрішній рух, який виникає, коли ти дивишся — і відчуваєш.
Її картини — це водночас і астрономія, і поезія. І психологія. Можливо, тому вони так легко знаходять відгук у глядача з будь-якої країни, культури чи сфери. Бо у Всесвіті, де так багато шуму, є щось особливе в мовчазному світлі зорі. І в людині, яка вміє це світло побачити — і зберегти.
Українка у світі, яка несе Україну світові
Сьогодні Наталія Чуйко — не просто художниця, яка малює космос. Вона — українка, яка через мистецтво говорить про те, що для неї важливо. Її роботи не мають прапорів чи гасел, але кожне полотно — це також голос про красу, гідність і здатність шукати гармонію там, де її так бракує.
У час, коли Україну часто згадують у контексті війни, Наталія нагадує про інше. Про тих, хто продовжує творити, відчувати, мислити, мріяти. Про тих, хто дивиться в небо — і не забуває, що й на землі є чудо.
Фейсбук Сторінка Наталії Чуйко https://facebook.com/NataliiaChuikoArt
