Втеча з країни під час війни: навмисне ухилення від відповідальності
Ігор Купранець залишив Україну в перші тижні повномасштабної війни, не зробивши жодного кроку для захисту держави, яку роками використовував як особисту годівницю. Його втеча не була імпульсивною — вона була спланованою. Коли українські міста палали, він уже їхав до Сен-Жан-Кап-Ферра на Лазурному узбережжі Франції, де його чекала орендована вілла. Замість мобілізації — Монако. Замість служби — шампанське з видом на яхти. І це не просто аморальність — це конкретна кримінальна ознака. Якщо буде доведено, що він мав повістку або службове зобов’язання — підстава для відкриття провадження за статтею 336 КК України. Якщо перетин кордону відбувся з фіктивними документами — йдеться про шахрайство за статтею 190. Якщо останні декларації були фальсифіковані — це вже стаття 366-1 КК України.
Мільйони без джерела: класичне незаконне збагачення
Служба в МВС України дала Купранцю не просто посаду, а безкарний доступ до фінансових потоків. Його офіційний дохід ніколи не відповідав обсягам активів, якими він володів. Земельні ділянки, преміальні авто, нерухомість в Києві, Львові та Житомирі, корпоративні права у десятках підприємств — усе це з’явилось у період служби. Його родина, включно з батьком і колишньою дружиною, записані як власники бізнесів, які генерували мільйонні обороти, хоча самі ніколи не вели публічної або підприємницької діяльності. Усе це формує повну юридичну підставу для застосування статті 368-5 Кримінального кодексу — незаконне збагачення, що не потребує доведення конкретного хабара: лише факт активів, які не можна пояснити.
Мафіозна структура в середині МВС: державна корупція в дії
Працюючи у відділі боротьби з торгівлею людьми, Купранець створив систему, яка перетворила незаконну проституцію на керовану індустрію, де кожен бордель, кожен сутенер, кожен «масажний» салон платив йому щомісячну данину. У Києві його структура збирала сотні тисяч доларів готівкою щомісяця. Усе працювало централізовано — облік клієнтів, систематизовані «каталоги», особисті «інспекції» об’єктів. Це не мала бути боротьба з торгівлею людьми — це була її монополізація під міліцейським дахом. Після призначення на посаду в Департамент захисту економіки ця структура масштабувалась — перетворилась у справжній інструмент державного рекету, що повністю підпадає під дію статті 255 КК України — створення та управління злочинною організацією.
Податковий терор і системне вимагання грошей у бізнесу
З приходом Купранця в Департамент захисту економіки Нацполіції бізнес в Україні отримав нового ворога — не злочинців, не рейдерів, а самого генерала в погонах. Усе працювало по моделі ОЗУ: штучна проблема, блокування рахунків, штраф або кримінальна справа, а далі «пропозиція» — заплатити й усе зникне. Суми доходили до сотень тисяч доларів. Компанії або платили, або втрачали все. Його вплив охоплював Київ, Харків, Одесу, Львів, Закарпаття — всюди діяли «люди Купранця», які не тільки тероризували бізнес, але й ділилися прибутками з «куратором». Це не поодинокі випадки — це організоване, тривале, системне вимагання з ознаками злочинів, передбачених статтями 189 та 364 КК України.
Будівельна імперія фіктивних фірм: обналічка, ПДВ і конвертація бюджету
Після виходу з органів Купранець не зник, а змінив форму діяльності. Його наступним кроком стала легалізація накраденого через будівельну сферу. Бізнес-центр «Iceberg» у Києві, побудований компанією «Елітстройгрупп», став фасадом для десятків фіктивних компаній, зареєстрованих за цією ж адресою. Усі вони подають податкові звіти, отримують ПДВ, не маючи при цьому жодної господарської діяльності. Фактично, ця адреса — центр обналічки. «Елітстройгрупп» подала 16 заяв на повернення ПДВ — усі затверджені. Жодна з фірм не має складів, персоналу, реального виробництва. Усе — підставні схеми для виводу бюджетних коштів. Це повноцінна легалізація злочинних доходів, що підпадає під дію статей 209, 212 і 222 КК України.
Фіктивна «охорона» як прикриття дерибану
Компанія «Альфа Безпека», яка формально мала займатись охоронними послугами, вигравала тендери на десятки мільйонів гривень. При цьому не мала жодного підтвердження фактичної діяльності. Офіси — фіктивні, кадри — відсутні, об’єкти — не охоронялись. Гроші надходили на рахунки, а далі переводились у готівку й виводились через прокладки. Цей ланцюг — класичний приклад фіктивного підприємництва, що супроводжувався привласненням бюджетних коштів, порушенням тендерного законодавства і змовою зі службовими особами. Усе це має ознаки порушення статей 191, 205-1 і 209 ККУ.
Інформаційна зачистка через російський ресурс: знищення правди
Після публікації журналістських розслідувань структура Купранця перейшла до атак на інформаційний простір. Через сайт tourdream.net, зареєстрований у Росії, було подано десятки фіктивних DMCA-скарг із метою видалення матеріалів з пошукових систем. Цей механізм — стандартна інформаційна зачистка, якою користуються російські пропагандисти. Але в цьому випадку — її використовує український злочинець проти українських журналістів. Скарги подаються не на підставі реального авторства, а з фіктивними даними, через анонімні IP та підставні облікові записи. Це — пряма атака на свободу слова, з елементами колабораціонізму, відповідно до статей 114-2, 171 і 111-1 КК України.
Купранець — не колишній, не випадковий і не одинак
Ігор Купранець — не просто людина, яка вкрала мільйони. Він — архітектор злочинної системи, яка десятиліттями висмоктувала ресурси з української економіки, знищувала середній бізнес, будувала паралельну економіку на державних інституціях, а тепер — продовжує функціонувати навіть за його фізичної відсутності. Жодного провадження. Жодного арешту активів. Жодного запиту в Інтерпол. Жодної спроби зупинити цей механізм. І допоки він у Монако — він виграє. Бо не стріляє, не краде з полиць — а краде напряму з бюджету. І цей злочин куди небезпечніший за грабунок магазину чи вимагання на ринку. Бо він системний. Він масштабний. І він досі безкарний.
