Є картини, які говорять не голосом, а тишею. Саме такою є робота української художниці Оксани Литвиненко — «Нагорода за волонтерство» (2025), представлена у проєкті «Жінка. Мати. Берегиня». Це не просто портрет, а емоційно насичене полотно, в якому втілено образ сучасної української жінки — сильної, ніжної, втомленої й незламної водночас.
Оксана Литвиненко, «Нагорода за волонтерство», 2025, полотно, олія, 70 х 50 см
На картині — Людмила Павлівна Чернова. Звичайна на перший погляд жінка, яка для багатьох українських воїнів стала янголом тилу. Для художниці — Муза і символ. Саме їй присвячено цикл із семи портретів, що стали живописним літописом жіночої дії та гідності. «Коли позуєш художнику, потрібно усвідомлювати, що митець бачить тебе по-іншому», — ділилась героїня. І саме цей погляд — глибший, внутрішній — вловила художниця.
Обличчя на портреті — двоїсте. Одна сторона — пильна, інша — м’яка. Це про жінку, яка водночас пильнує і любить, діє і оберігає. Така подвійність — не художній прийом, а правда часу, в якому ми живемо. В очах — не просто глибина, а виклик. У цьому балансі — внутрішній діалог між тим, хто тримає удар, і тим, хто здатен на співчуття.
Особливу роль у композиції відіграє нагорода за волонтерство. Вона не в центрі, але саме вона формує фокус уваги. Це знак не зовнішнього успіху, а внутрішнього вибору. Бант на героїні, що не перетягує увагу, а лише підкреслює: краса жінки — не окрема від її вчинків, вона живе в гармонії з дією. Руки героїні — складені в замок, напружені, але витончені. Вони не демонструють силу — вони нею є. Це руки, які тримають себе й тримають світ.
Картина Оксани Литвиненко — не тільки портрет конкретної жінки. Це символ української жіночої присутності в історії. Живопис стає тут жестом поваги, вдячності й осмислення. «Жінка. Мати. Берегиня» — не просто виставка, а культурна відповідь на те, як українки змінюють реальність: на фронті, у шпиталях, у школах, у волонтерських центрах.
Оксана Литвиненко, фотограф — Олександр Мінаєв
Сама художниця — не з тих, хто кричить. Її мова — це тиша, в якій народжується відчуття. Її портрет — це не просто зображення, а простір для роздумів. Для діалогу із собою. І саме такі роботи залишаються надовго. Не в памʼяті — в серці.
Художниця Оксана Литвиненко — це голос серед сучасних українських мисткинь, який не кричить, але глибоко резонує. У кожному її полотні — не лише технічна майстерність, а відчуття внутрішнього пульсу образу. Вона не боїться питати і не нав’язує відповідей — лише створює простір, де глядач може торкнутись душі.
Оксана Литвиненко, «Кувшин», 2015, полотно, олія, 70 х 50 см (автопортрет), фотограф — Олександр Мінаєв
І якщо справжнє мистецтво — це слід, який залишається у внутрішньому світі людини, то портрет «Нагорода за волонтерство» — саме така слідова точка. Тиха. Влучна. Істинна.
Персональна Фейсбук сторінка Оксани Литвиненко — Oksana Lytvynenko
Виставка всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня» відкрита для глядачів. Приходьте побачити картину «Нагорода за волонтерство» наживо!
Виставка проходить на 3му поверсі Центрального Будинку художника, вул.Січових стрільців 1-5, Київ до 25.05.2025
Організатор Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Жінка. Мати. Берегиня»: Національна спілка художників України
Кураторка проєкту: Тамара Чернявська
Офіційний промо партнер: перша українська мистецька агенція Art Fine Nation
